Змагання в альпінізмі, як і в інших видах спорту, служать стимулом для досягнення високих спортивних результатів та хорошим засобом пропаганди альпінізму. Конкретна мета кожної першості - виявлення найсильніших команд, кращих спортсменів. Альпінізм - своєрідний вид спорту, і критерій переваги в ньому відрізняється від інших командних змагань. Беруть участь в першості команди проходять різні маршрути, в різних умовах. Суддівська колегія враховує несхожість маршрутів, стиль проходження і якість самого маршруту, його незвичайність і технічну складність. Місце команди змаганні визначається підсумковим балом, який включає технічну оцінку маршруту та його проходження командою, а також оцінку якості проходження маршруту і організованість команди.
Каждый вид спорта имеет свои специальные особенности. Альпинизм в этом смысле не исключение. Начнём с того, что альпинисту в его стремлении к вершине противостоит не персонифицированный соперник из другой команды (личность или коллектив личностей), а совокупность естественных препятствий и явлений (высота, рельеф, погода). Альпинист способен в той или иной степени прогнозировать эти препятствия, оценивать их возможное влияние на обстановку восхождения, но ни в коей мере не влиять на них.
Горы – естественный элемент среды обитания человека. Пути торговли и общения между народами, бесчисленные войны, неистребимая любознательность непрерывно толкали человека на поиски способов преодоления горных препятствий, освоения специфики высокогорья, расширяли его географические познания.
Альпинизм в его современных формах также начался с попыток человека понять закономерности природных условий гор и добиться их недоступных вершин.
В освоении горных систем плодотворно работали географы и путешественники-исследователи А. Федченко, П. Семенов-Тян-Шан-ский, Н. Корженевский, И. Мушкетов, Н. Пржевальский, В. Ошанин. Они прокладывали путь для альпинистов-исследователей, и именами их благодарные потомки назвали вершины, ледники, перевалы.
Впоследствии служебная необходимость в подъемах на вершины стала совпадать с личными желаниями и потребностями исследователей, а достижение вершин – самоцелью.
Змагання в альпінізмі, як і в інших видах спорту, служать стимулом для досягнення високих спортивних результатів та хорошим засобом пропаганди альпінізму. Конкретна мета кожної першості - виявлення найсильніших команд, кращих спортсменів. Альпінізм - своєрідний вид спорту, і критерій переваги в ньому відрізняється від інших командних змагань. Беруть участь в першості команди проходять різні маршрути, в різних умовах. Суддівська колегія враховує несхожість маршрутів, стиль проходження і якість самого маршруту, його незвичайність і технічну складність. Місце команди змаганні визначається підсумковим балом, який включає технічну оцінку маршруту та його проходження командою, а також оцінку якості проходження маршруту і організованість команди.
Каждый вид спорта имеет свои специальные особенности. Альпинизм в этом смысле не исключение. Начнём с того, что альпинисту в его стремлении к вершине противостоит не персонифицированный соперник из другой команды (личность или коллектив личностей), а совокупность естественных препятствий и явлений (высота, рельеф, погода). Альпинист способен в той или иной степени прогнозировать эти препятствия, оценивать их возможное влияние на обстановку восхождения, но ни в коей мере не влиять на них.
Горы – естественный элемент среды обитания человека. Пути торговли и общения между народами, бесчисленные войны, неистребимая любознательность непрерывно толкали человека на поиски способов преодоления горных препятствий, освоения специфики высокогорья, расширяли его географические познания.
Альпинизм в его современных формах также начался с попыток человека понять закономерности природных условий гор и добиться их недоступных вершин.
В освоении горных систем плодотворно работали географы и путешественники-исследователи А. Федченко, П. Семенов-Тян-Шан-ский, Н. Корженевский, И. Мушкетов, Н. Пржевальский, В. Ошанин. Они прокладывали путь для альпинистов-исследователей, и именами их благодарные потомки назвали вершины, ледники, перевалы.
Впоследствии служебная необходимость в подъемах на вершины стала совпадать с личными желаниями и потребностями исследователей, а достижение вершин – самоцелью.